Світ тварин
Добре, кенгуренку. Мало які неприємності – раз і сховався до мами в сумочку. Все добре – виходь і гуляй сміло. Чому ж такого не буває в інших звірів?
Вся справа в тому, що кенгуреня народжується дуже маленьким, не більше трьох сантиметрів. У нього ще немає хутра, його органи недорозвинені, але вже є невеликі кігтики, які допомагають йому після народження дертися до сумки.Всередині вона гладка, а зовні густе хутро. Новонароджений, добре укритий від холоду і негоди, росте швидко. Лише до п’ятого місяця він почне висовувати голову з свого будиночка. Тоді його тіло вже злегка вкрите шерстю, що стоять вушка реагують на будь-який шум. До кінця шостого місяця він, розхоробрившись, починає вилазити і прогулюватися довкола матері. До кінця восьмого місяця він вже може остаточно покинути свій притулок.
Мама-кенгуру здатна керувати своєю сумкою завдяки м’язам по її краю. Вона може навіть закрити сумку так, щоб у неї не потрапила вода при плаванні. Якщо кенгуреня бігає поряд, а мати зауважує хижака, вона тут-таки запихає малюка в сумку і величезними стрибками мчить в безпечне місце.
У кенгуру великі вуха, завдяки яким вони визначають наявність хижаків або людей.Якщо він відчуває небезпеку, то попереджає всю зграю гучними ударами ніг об землю. Він також може видавати різні звуки, ніби хрюкання, чхання, шипіння.
Зазвичай австралійські кенгуру – мирні, доброзичливі і полохливі істоти. Але якщо необхідно – вони можуть і битися. При цьому кенгуру використовують гострі кігті. Іноді вони обхоплюють ворога передніми лапами і з силою б’ють його задніми. А вони дуже сильні. Тому кенгуру роблять гігантські стрибки. Відштовхуючись потужними задніми ногами, вони стрибають до 12 метрів в довжину і до 3 метрів у висоту і розвивають швидкість до 50 кілометрів на годину.
Кенгуру живуть тільки в Австралії та на сусідніх островах. Причому їх живе там втричі більше, ніж людей. Австралійці пишаються своїми сусідами і навіть зробили їх символом країни. Герб Австралії являє собою щит, який підтримують кенгуру і страус ему.
Це цікаво
До кінця 19 векавсе бігуни стояли на старті в повний зріст. Низький старт придумав американський спринтер Шерилл після спостережень за кенгуру, які перед початком руху пригинаються до землі. Коли він, незважаючи на протест судді і глузування глядачів застосував новий спосіб, відразу ж виграв забіг.
