Боря і Баба-Яга

878

Розповіді дитячих письменників, Ілля Бутман

Боря и Баба-Яга

Одного разу Боря пішов у ліс і потрапив у володіння Баби-яги.

Побачила його старенька і каже:

– Боря, ти тут поки не гуляй, адже я зараз сита. А як тільки проголодаюсь, відразу приходь.

Борі стало шкода стареньку. Він пішов в магазин і купив там кілограм бананів і двісті п’ятдесят грамів цукерок.

А Баба-яга трошки поспала і подумала, що пора б уже й повечеряти. І вирішила, що якщо Боря хлопчик гарний і дисциплінований, то він повинен скоро прийти, адже в школі дітей вчать, що старих людей треба поважати. І раптом Баба-яга побачила Борю, який ніс у руках сумку.

– Ось вам, – сказав Боря, – банани.

А Баба-яга ніколи раніше бананів не бачила.

– Чого це, – запитала вона, – за такі штучки, витягнуті? Для чого вони?

– Для приємного поїдання, – відповів Боря.

– А як їх поїдають?

– А ось так, – відповів Боря, очистив банан і з апетитом з’їла.

– Та чого, – поцікавилася Баба-яга, – смачно?

– Дуже.

– Невже смачніше смажених хлопчиків? – не повірила Баба-яга.

– А я, бабуся, ніколи смажених хлопчиків не їв, мама їх не готувала. Так що порівняти не можу. Нате вам банан, пожуйте.

Баба-яга спробувала банан і він їй так сподобався, що вона аж спітніла:

– Боря, дай ще штучку.

– Так я вам їх і приніс, їжте на здоров’я.

– А це що таке?

– А це цукерки. Я їх теж вам приніс.

Надкусила Баба-яга цукерку і аж заверещала від захвату:

– Ех, Боря, вся моя колишня життя пройшло марно. Треба було мені з дитинства банани з цукерками є. А чого ти їх так мало приніс?

– А у мене, бабуся, грошей не вистачило.

– А де їх брати, ці гроші?

– А їх не беруть, їх заробляють.

Бабі-язі так захотілося купувати собі фрукти і солодощі, що вона влаштувалася на роботу. Прибиральницею. Ліс підмітати. І її з задоволенням взяли. Адже у Баби-яги була власна мітла. І тепер у бабусі завжди є банани і цукерки. Вона навіть сама пригощає ними свого друга Борю. Та ще й примовляє:

– Ай да Боря, ай да молодець! Таку радість мені відкрив! Спасибі тобі!

– Будь ласка, – відповідає Боря.

Автор: Ілля Бутман