Велика Вітчизняна війна
22 червня 1941 року, перед світанком, прикордонники побачили, що пливуть із заходу вогні. Потім почувся гул моторів – це летіли атакувати нашу Батьківщину фашистські бомбардувальники. А через кілька секунд – гуркіт вибухів. Так почалася Велика вітчизняна війна, і першими удар прийняли захисники Брестської фортеці.
Фашисти розраховували захопити фортецю за кілька годин. Пройшла бомбардування, потім фортеця була обстріляна артилерійськими знаряддями і після цього кинута німецька піхота. Фашисти мали десятикратну перевагу, але захисники Брестської фортеці билися за кожен сантиметр землі. Були зруйновані будівлі, але захисники фортеці, їх дружини і діти спустилися в підвали. Уявіть собі таку картину: вся територія навколо фортеці зайнята ворогом, а над нею — червоний прапор. Фортеця відстрілюється, відволікає і утримує німецькі частини від подальшого наступу вглиб нашої країни. Близько місяця тривала героїчна оборона Брестської фортеці. Ніщо не могло зломити непохитну волю і мужність беззмінного гарнізону: ні голод, ні спрага, ні втрати.
До останнього боролися бійці. Про це говорять написи на камені та стінах: «Прощавай, Батьківщино!», «Помремо, але не здамося». У решти захисників сил залишалося все менше. Командування віддає наказ жінкам піти в полон: «Ви повинні врятувати дітей, перенести борошна полону в ім’я життя».
Більшість учасників оборони Брестської фортеці загинули, лише небагатьом вдалося вирватися з ворожого кільця і воювати далі. Учасники оборони нагороджені орденами і медалями, стали героями Радянського Союзу і велика частина з них – ПОСМЕРТНО.
Зараз фортеця – герой – це величезний музей під відкритим небом.
У музеї Брестської фортеці розповідають легенду про радянського солдата, який бився один протягом 10 місяців не підпускаючи німців до руїн фортеці. Німці по радіо казали, що Москва захоплена, радянська армія розбита, обіцяли йому чудову, сите життя. Але як тільки фашисти підходили до руїн, їм відповідали вогнем. Вийшов солдат з фортеці тільки тоді, коли фашисти зізналися, що Москва не захоплена, а наша армія бореться. Це був худий, виснажений чоловік, зовсім сивий і сліпий. У підвалі було темно і, вийшовши на світло, він втратив зір. На питання фашистів: «Хто ви? Назвіть своє прізвище, звання», він відповів: «Я-російський солдат». Вражені мужністю радянського солдата, німці вишикувалися в шеренгу, а офіцер віддав честь. До машини радянський солдат не дійшов, він впав замертво…..
У захисників фортеці скінчились патрони, не було їжі, але найгірше було з водою. Поруч була річка, а дістатися до неї непомітно було неможливо. Німці стежили вдень і вночі за цією ділянкою. Баклага з річковою водою нерідко коштувала життя. Пам’ять про тих, хто добровільно відправлявся в небезпечний шлях, назавжди зберегла одна з кращих скульптурних композицій меморіалу «Спрага»: втомлений боєць з автоматом в одній руці і з витягнутою до річки каскою — в іншій.
