Чорти на кульках

444

Розповіді дитячих письменників, Ігор Востряков

Одного разу ми з Васьком поїхали на рибалку. Коли стемніло, розвели багаття, зварили юшку, потім розляглися біля багаття. Васько з одного боку, а я з іншого. Ніч була тиха, тепла. Раптом Васька ні з того ні з сього почав розповідати страшні історії: про чорній рукавичці, яка залітає у кватирки і душить людей; про помаранчевому валізці, що приносить нещастя; про «Піковій дамі», на правій нозі якої надітий чорний валянок, а на лівій — біла рукавичка. І про те, як ця дама тягне неуважних людей в могилу; про зелених чоловічків, які прилітають з космосу і обливающих зеленою рідиною, після чого у деяких мізки повертаються набакир. Ще він розповідав про чортів, що літають на кульках, і про багато іншого.

Майже до самої води підступав ліс. У темряві він здавався таємничим та страшним. Слухаючи Ваську, я щільніше загорнувся в куртку і не помітив, як заснув.

Серед ночі мене розбудив якийсь звук. Я прислухався. Зовсім поруч тріснув сучок. «Я підвівся. Багаття не горів. Було дуже темно. Протерши очі, ледве розгледів Ваську. Він спав, згорнувшись калачиком. Раптом від великого куща відокремилася згорблена постать і попрямувала в мою сторону. На лівій нозі в неї біліла рукавичка, на правій чорнів валянок.

— Пікова дама! — мало не крикнув я.

На щастя, мені під руку потрапив пакет з сирими яйцями. Не пам’ятаючи себе від страху, я жбурнув яйце в череп жахливої баби. Від несподіванки вона повалилася на землю, потім поповзла. Я почав жбурляти в неї яйця, що залишилися. Стара зупинилася, потім стала обходити мене з тилу. Тут я зустрів її градом вареної картоплі. Не витримавши, вона жалібно скрикнула і зникла в темряві.

На всякий випадок я зафинтилил їй услід казанком з-під юшки. Потім загорнувся в куртку, залишивши лише вузьку щілинку для очей, і довго дивився в простір, як на амбразуру. Розбудив мене Васько. Було світло.

— Ди-ди-дрыхнешь?— заїкаючись запитав він.

— А я ги-ги-очей не стулив!

— Як це не стулив? — перепитав я, але осікся. Смутна здогадка змусила прикусити язика. На траві, згорнувшись калачиком, чорніла його куртка.

— Вночі пішов за кущики,— хрипким шепотом повідомив Васька,— раптом, звідки ні візьмися, зелені чоловічки! Хлоп мені інопланетним контейнером по черепу. Я й упав.

Відчуваю, тече по щоках зелена рідина. Тільки підняв голову.— відразу чотири удари. Один в око, інший в підборіддя, третій у вухо, четвертий по зубах! Я метнувся вбік, а там чорти на кульках носяться. Удар за ударом, і все в мене! Кинувся в ліс. Раптом, звідки ні візьмися, вилітає найголовніший чорт. Врізав мені залізним кулачищем по спині і в кущі! — голос у Васьки здригнувся.— Так що одягайся, Генка, в Академію наук поїдемо! Даремно я, чи що, всю ніч поневірялася?

Особа, сорочка і руки були вимазані чимось жовто-зеленим. В шевелюрі білів уламок інопланетного контейнера. При найближчому розгляді уламок виявився шматком яєчної шкаралупи. Сумніви мої скінчилися.

— Йдемо, Вася, вмиватися,— мирно запропонував я.

Васько став у позу, надувся і став кричати, що для науки згоден піти на будь-які умови і жертви і тому вмиватися не збирається.

— Як хочеш, Vasenka,— лагідно сказав я ,— тільки вночі і на мене напад було!

— Напад! — здивувався Васька.

— Ага. «Пікова дама» напала. Ледве зеленими чоловічками та чортами на кульках відбився, а потім довелося їй навздогін головного риса запустити. Такий замурзаний, всі руки об нього вимастив! Он валяється під кущем!

Вражений Васька проковтнув язик. І довго, не мигаючи, дивився на важкий рибальський казанок, що лежить під кущем. Нарешті, зрозумівши щось, почухав те місце, куди він потрапив, зіщулився і пішов умиватися.

Автор: Ігор Востряков