Генерал Карбишев: «Я російський солдат і залишаюся вірним своєму обовязку».

1467


Дмитро Михайлович Карбишев
Генерал Карбышев: «Я русский солдат и остаюсь верен своему долгу».
Перед Великою Вітчизняною війною
Генерал Карбышев: «Я русский солдат и остаюсь верен своему долгу».
Допит гестапо
Генерал Карбышев: «Я русский солдат и остаюсь верен своему долгу».
Кара
Генерал Карбышев: «Я русский солдат и остаюсь верен своему долгу».
Пам’ятник Д. М. Карбышеву на території колишнього концтабору Маутхаузен.

ПОТОМСТВЕНИЙ РОСІЙСЬКИЙ ОФІЦЕР

Дмитро Карбишев народився 26 жовтня 1880 року в сім’ї військового. З дитячих років він мріяв продовжити династію, розпочату батьком і дідом. Дмитро вступив в Сибірський кадетський корпус, вчився блискуче, і в 1898 році, після закінчення кадетського корпусу, вступив в Миколаївське інженерне училище. З усіх військових спеціальностей Карбишева найбільше привабило будівництво фортець та оборонних споруд.

Талант молодого офіцера вперше яскраво проявився в російсько-японську війну – Карбишев зміцнював позиції, наводив мости через річки, встановлював засоби зв’язку і проводив розвідку боєм. Незважаючи на невдалий для Росії результат війни, Карбишев показав себе як класний фахівець, що було відзначено медалями і чин поручика.

Напередодні Першої Світової війни штабс-капітан Дмитро Карбишев проектував форти Брестської фортеці – ті самі, в яких тридцять років потому будуть битися з гітлерівцями радянські солдати. Першу Світову війну Карбишев пройшов в якості дивізійного інженера 78-й та 69-ї піхотних дивізій. За хоробрість і відвагу при штурмі Перемишля і під час Брусиловського прориву він був проведений в підполковники і нагороджений орденом святої Анни.

ЗНИКЛИЙ БЕЗ ВЕСТИ

До кінця 1930-х років Дмитро Карбишев вважався одним з найвизначніших фахівців у галузі військово-інженерного мистецтва не тільки в Радянському Союзі, але і в світі. У 1940 році йому було присвоєно звання генерал-лейтенанта, а в 1941 році – ступінь доктора військових наук.

Напередодні Великої Вітчизняної війни генерал Карбишев працював над створенням оборонних споруд на західному кордоні Батьківщини. Під час однієї з поїздок на кордон його і застав початок бойових дій. Стрімкий наступ гітлерівців поставило радянські війська в складне становище. Справжній бойовий офіцер, вирішив вириватися з гітлерівського «мішка» разом з нашими частинами, але 8 серпня 1941 року генерал-лейтенант Карбишев був важко контужений в бою біля річки Дніпро, та у непритомному стані потрапив у полон.

ЦІННИЙ ФАХІВЕЦЬ

Авторитет Карбишева як військового фахівця був дуже високий. Гітлерівці ще до полонення генерала внесли його до списку тих, кого згодом розраховували використовувати на службу Рейху.

Німецьке командування було переконане, що Карбишев з легкістю погодиться перейти на їхній бік. Однак дуже скоро нацисти виявили, що Карбишев – міцний горішок. 60-річний генерал служити Третьому Рейху відмовлявся, висловлював впевненість у кінцевій перемозі Радянського Союзу і нічим не нагадував людину, зломленого полоном.

У березні 1942 року Карбишева перекинули в офіцерський концентраційний табір Хаммельбург. В ньому велася активна психологічна обробка високопоставлених радянських офіцерів з метою змусити їх перейти на бік Німеччини. Незабаром до Карбышеву приставили полковника Пелита. Цей офіцер вермахту чудово володів російською мовою, так як у свій час служив у царській армії. Більш того, Пелит був товаришем по Карбишева під час роботи по будівництву фортів Брестської фортеці.

Пелит, розписував перед Карбышевым всі переваги служби великої Німеччини. Однак Карбишев знову відмовився від усіх пропозицій фашистів.

НЕПІДКУПНИЙ

Тоді німці зробили останню спробу. Генерала перевели в одиночну камеру одній з в’язниць Берліна, де протримали близько трьох тижнів. Після цього в кабінеті слідчого його чекав колега — відомий німецький інженер – професор Гейнц Раубенгеймер.

Гітлерівці знали, що Карбишев і Раубенгеймер знайомі, більш того, російський генерал, з повагою ставиться до робіт німецького вченого.

Раубенгеймер озвучив Карбышеву пропозицію влади Німеччини. Генералу пропонувалося звільнення з табору, можливість переїзду на квартиру, а також повна матеріальна забезпеченість. Карбышеву – вже немолодої людини, що пройшов через поневіряння в таборах, пропонували розкішні умови із збереженням положення і навіть звання. Дмитро Михайлович розумів, що послідує за відмовою. Його вб’ють.

Однак мужній генерал сказав: «Мої переконання не випадають разом з зубами від нестачі вітамінів в табірному раціоні. Я Російський солдат і залишаюся вірним своєму обов’язку. А він забороняє мені працювати на ту країну, яка знаходиться в стані війни з моєю Батьківщиною».

КАТОРГА

Після цієї відмови, гітлерівці вирішили, що Карбишев «переконаний, фанатичний російська». Дмитра Михайловича відправили в концентраційний табір Флоссенбюрзі, де його стали використовувати на каторжних роботах особливої тяжкості.

Потім, його переводили з табору в табір, умови ставали все більш жорсткими, але зламати Карбишева не зуміли. У кожному з таборів, де опинявся генерал, він ставав справжнім лідером духовного опору ворогу. Його стійкість надавала сил тим, хто опинився поруч з ним, таким же нашим полоненим солдатам і офіцерам.

Фронт просувався на Захід. Радянські війська вступили на територію Німеччини. Всі знали, що перемога не за горами. У гітлерівців не залишилося нічого, крім ненависті і бажання розправитися з тими, хто виявився сильнішим їх навіть в оковах і за колючим дротом…

КАРА

Майор канадської армії Седдон Де-Сент-Клер виявився одним з кількох десятків військовополонених, кому вдалося вижити у страшну ніч на 18 лютого 1945 року в концтаборі Маутхаузен. Він розповів: – «Як тільки ми вступили на територію табору, німці загнали нас в душову, наказали роздягтися і пустили на нас зверху струмінь крижаної води. Це тривало довго. Всі посиніли. Багато падали на підлогу і тут же помирали: серце не витримувало. Потім нас в нижній білизні і в дерев’яних колодках на ногах вигнали на подвір’я. Генерал Карбишев стояв у групі російських товаришів недалеко від мене. Ми розуміли, що це кінець. Через пару хвилин гестапівці, що стояли за нашими спинами з пожежними шлангами в руках, стали поливати нас крижаною водою. Сотні людей падали замерзлі. Я бачив, як впав і генерал Карбишев», — розповів канадський майор. Останні слова генерала були звернені до всіх , хто був поруч: «Бадьоріше, товариші! Думайте про Батьківщину, і мужність не покине вас!».

ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ

16 серпня 1946 року за виняткову стійкість і мужність, проявлені в боротьбі з німецькими загарбниками у Великій Вітчизняній війні, генерал-лейтенанту Дмитру Михайловичу Карбышеву було присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.

Попередня статтяПрикольні поздоровлення хлопця з днем будівельника
Наступна статтяФокус з водою