Голуб миру

427


Саманта з матрьошкою
Голубь мира
Саманта з листом до Андропову
Голубь мира
Саманта у літаку
Голубь мира
Саманта в СРСР
Голубь мира
Саманта в Артеку
Голубь мира
Саманта перед мікрофонами
Голубь мира
Алея Саманти Сміт
Голубь мира
Катя Лычева
Голубь мира

В історії світу є гідний приклад того, як діти можуть зупинити загрозу глобальної війни. Це вчинок всесвітньо відомої американської школярки Саманти Сміт, яка у 80-х роках, в самий розпал холодної війни між США і Радянським Союзом, написала листа з проханням про світ, звертаючись до глави СРСР – генеральному секретарю Ю. В. Андропову. На жаль, про це не знають сучасні діти, так і дорослі стали забувати. А в той час вона стала справжнім «голубом» миру між країнами.

Ось скорочений оригінал листа Саманти в перекладі на російську мову:

«Шановний містер Андропов.

Мене звуть Саманта Сміт. Мені десять років. Вітаю вас з обранням на нову посаду. Я дуже турбуюся, чи не почнеться ядерна війна між СРСР і Сполученими Штатами. Ви збираєтеся почати війну чи ні? Якщо ви проти війни, скажіть, будь ласка, як Ви збираєтеся запобігти війні? Ви, звичайно, не зобов’язані відповідати на моє запитання, але я хотіла б знати, чому Ви хочете завоювати весь світ або, принаймні, нашу країну. Бог створив Землю, щоб ми всі разом жили в світі і не воювали.

Щиро Ваша, Саманта Сміт».

Лист Саманти відразу було опубліковано в газеті «Правда».

У відповідному листі Андропов запросив Саманту в Радянський Союз, щоб юна американка на особистому досвіді переконалася, що в Радянському Союзі все – за мир і дружбу між народами.

І Саманта з батьками прилетіла в СРСР 7 липня 1983 року, де в аеропорту її зустрічали юні москвичі. За два тижні поїздки «посол доброї волі» Саманта побувала в Москві, Ленінграді та в таборі «Артек» у Криму. Там вона подружилася з усіма артеківцями, носила піонерську форму, яка їй дуже подобалася. Перед відльотом додому, коли її проводжали численні нові друзі, Саманта посміхнулася їм і весело крикнула по-російськи: «Будемо жити!». Потім, у своїй книзі «Подорож в Радянський Союз», Саманта написала, що «вони такі ж, як ми».

Це була звичайна дівчинка, яка народилася 29 червня 1972 року в штаті Мен (р. Хоултон). Але, на жаль, вона рано загинула разом з батьком Артуром Смітом в авіакатастрофі 25 серпня 1985 року. Їй ледь виповнилося 13 років. Кажуть, що коли людина виконує свою місію до кінця, його забирає Всевишній.

У штаті Мен перший понеділок червня офіційно відзначається як день пам’яті Саманти Сміт.

Після загибелі Саманти з візитом до Америки приїхала з СРСР школярка Катя Лычева. Вона разом з американською дівчиною Стар Роу здійснила поїздку по США з пропагандою світу, відвідала кілька міст і зустрілася з президентом Рональдом Рейганом.

Приклад Саманти Сміт і Каті Лычовой говорить про те, що в самий напружений момент розв’язування війни навіть діти можуть її зупинити і зробити світ добрішим.

Про Саманті Сміт написано багато книг, віршів, статей, пісень. У Оберн, неподалік від якого розбився літак з Самантою, вона стоїть в повний зріст і випускає з рук голуба. До її ніг притискається ведмежа — покровитель штату Мен. Збереглося багато бюстів Саманти, портретів, медалей з її зображенням, марок, картин, кінофільмів. Її ім’я залишилося в пам’яті наших народів як символ миру.

На прикладі ініціативи Саманти Сміт хочеться від імені всіх дітей до всіх дорослих із закликом одностайно і вимогливо виступити проти агресії, зла, розв’язування воєн на нашій Землі. Нехай наше і всі наступні покоління ростуть у дружбу народів, розумінні та взаємній повазі. Ми – за мир на всій планеті!

Автор тексту – Анатолій Пугачів

Ставропольський Палац дитячої творчості,

Об’єднання «Юні кореспонденти»