Пам’ятник Радянському солдату-визволителю в Берліні
Трептов парк р. Берлін Німеччина
Лев Кассиль
Пам’ятник радянському солдату.
Довго йшла війна.
Почали наші війська наступати по ворожій землі. Фашистам вже далі і бігти нікуди. Засіли вони в головному німецькому місті Берліні.
Вдарили наші війська на Берлін. Розпочався останній бій війни. Як не відбивалися фашисти – не встояли. Стали брати солдати Радянської Армії у Берліні вулицю за вулицею, будинок за будинком. А фашисти все не здаються.
І раптом побачив один солдат наш, добра душа, під час бою на вулиці маленьку німецьку дівчинку. Видно, відстала від своїх. А ті з переляку про неї забули… Залишилася бідолаха одна-однісінька посеред вулиці. А подітися їй нікуди. Кругом бій іде. З усіх вікон вогонь палахкотить, бомби рвуться, будинки валяться, з усіх боків кулі свистять. Ось-ось каменем задавить, осколком пришибет… Бачить наш солдат – пропадає дівчисько… «Ах ти, горюха, куди ж тебе занесло, неладную!..»
Кинувся солдатів через вулицю під самі кулі, підхопив на руки німецьку дівчинку, прикрив її своїм плечем від вогню і виніс з бою.
А скоро і наші бійці вже підняли червоний прапор над самим головним будинком німецької столиці.
Здалися фашисти. І війна скінчилася. Ми перемогли. Почався світ.
І побудували тепер в місті Берліні величезний пам’ятник. Високо над будинками, на зеленому пагорбі стоїть богатир з каменю – солдат Радянської Армії. В одній руці у нього важкий меч, яким він убив ворогів-фашистів, а в іншій – маленька дівчинка. Вона притиснулася до широкого плеча радянського солдата. Врятував її солдатів від загибелі, вберіг від фашистів всіх на світі дітей і грізно дивиться сьогодні з висоти, не збираються злі вороги знову затіяти війну і порушити мир.