Пятнадцятирічний ас. Життя і подвиг Аркадія Каманіна

391


Аркадій Каманін
Пятнадцатилетний ас. Жизнь и подвиг Аркадия Каманина
Пятнадцатилетний ас. Жизнь и подвиг Аркадия Каманина
Аркадій з батьком
Пятнадцатилетний ас. Жизнь и подвиг Аркадия Каманина
Аркадій після двох років у авиакорпусе
Пятнадцатилетний ас. Жизнь и подвиг Аркадия Каманина
Після вильоту

Гранати з неба

У 1944 році, коли радянські війська стрімко йшли на Захід, були і ті, хто наносив їм удари в спину. Мова йде про тих самих людей, яких зараз в Україні намагаються представити «героями і патріотами».

І ось один із загонів таких «патріотів» скоїв напад на штаб фронту. Охорона штабу вступила в бій. Під вогнем бандерівців в небо злетів У-2 — зв’язковий літак. Льотчик, розгорнувши машину, пройшов над атакуючими і закидав їх ручними гранатами, після чого викликав підкріплення.

Атака нацистських пособників була відбита, а льотчика, проявив мужність і високу майстерність, представили до ордена.

Прізвище героя була відома всій країні — Каманін. Микола Каманін був одним з перших Героїв Радянського Союзу, учасником порятунку челюскінців.

Ось тільки атаку бандерівців зірвав не Каманін Микола Петрович, а його син Аркадій Миколайович.

І було Аркаше Каманину в той момент неповних 16 років.

Батьківський характер

Любов до неба дісталася йому від батька. Гени Миколи Каманіна у сина проявилися дуже рано — з малих років він обожнював перебувати на аеродромі, на літніх канікулах допомагав, працюючи авіаційним механіком. Не дивно, що у 1941-му Аркадій Каманін став працювати механіком на авіаційному заводі.

У нього було типове дитинство сина офіцера. Аркадій народився 2 листопада 1928 року на Далекому Сході, потім разом з батьками змінив кілька місць служби. Коли батько працював в

Москві, сім’я Каманиных жила в легендарному Будинку на набережній. Перед самою війною Каманіна-старшого перевели в Ташкент, де вони й жили до 1943 року.

Микола Каманін рвався на фронт, і в липні 1942 року Герой Радянського Союзу був призначений командиром 8-го змішаного авіакорпусу. До весни 1943-го Каманину було присвоєно звання генерал-майора, і незабаром до нього, прийняв 5-й гвардійський штурмовий авіакорпус, приїхали дружина з сином.

Генералам можна трохи більше, ніж іншим, — і на війні, і в мирний час. Тому дружина вирішила залишитися з чоловіком, влаштувавшись працювати при штабі, а сина батьки збиралися відправити в тил.

Але тут у Аркадія проявився батьківський характер. «Не поїду, і все», — відповів він здивованому батька-генерала. Якщо б користі від хлопчаки не було, можливо, його так чи інакше відправили подалі від фронту. Але Аркадій був до того часу висококласним механіком, і батько згнітивши серце залишив сина в розташування свого підрозділу.

Так 14-річний Аркадій Каманін добровольцем вступив в Червону Армію, став механіком по спецобладнання ескадрильї зв’язку штабу.

На нейтральній смузі

Але Каманину-молодшому цього було мало, він сам хотів піднятися в небо. Спочатку літав на двомісному У-2 в якості штурмана-спостерігача, а влітку 1943 року, склавши іспити, отримав допуск до самостійних польотів. Причому здавав іспит Аркадій Каманін найсуворішого з можливих екзаменаторів — генералу Каманину.

Льотчик зв’язку — на перший погляд, професія не така героїчна, як льотчик-винищувач. Але це тільки на перший погляд. У розпал боїв на маленькому У-2 продиратися в саме пекло, доставляючи накази командування і проводячи розвідку, — це важке і небезпечне ремесло. Сотні льотчиків зв’язку полягли на полях битв Великої Вітчизняної.

Аркадія, наймолодшого з пілотів, який отримав прізвисько «Лєтунок», берегли, як могли.

Але війна є війна, і генерал Каманін віддавав накази сержантові Каманину, відправляючи його в польоти, кожен з яких міг виявитися останнім.

Безстрашність Аркадія Каманіна вражали навіть бувалих льотчиків.

Одного разу У-2 Аркадія повертався в штаб. Льотчик звернув увагу, що на нейтральній смузі лежить на череві підбитий Іл-2, який здійснив вимушену посадку. Кабіна була закрита, а значить, пілот, швидше за все, поранений.

Аркадій, не роздумуючи, садить свій У-2 поряд, посеред нейтральної смуги. Гітлерівці в будь-який момент могли атакувати, і не можна було втрачати ні хвилини.

В кабіні Мулу лежав поранений лейтенант Бердніков, збитий при поверненні з розвідувального польоту. Аркадій зняв фотоапарат з плівкою, а потім занурив пораненого у свій літак.

14-річний підліток зумів у цій ситуації впоратися з переміщенням пораненого дорослого чоловіка, загадка, але Аркадій це зробив.

За подіями уважно спостерігали радянські солдати і гітлерівці. Німці готували вилазку, маючи намір взяти в полон льотчиків, однак радянські піхотинці прикрили Аркадія вогнем. Його У-2 злетів з нейтральної смуги, доставивши в штаб цінні відомості і врятованого пілота.

«Заєць» на хвості

Траплялися, звичайно, і майже комічні ситуації. Як-то в повітрі, чекаючи дозволу на посадку, Аркадій побачив, що його колега злітає з… механіком на хвості. Справа в тому, що на мокрому грунті при зльоті механіки притискали хвіст літака, щоб той, що називається, не «клюнув носом». Головне для механіка при цьому було вчасно зіскочити. У цьому випадку технік не встиг. Від загибелі його врятувала постріл Аркадія з ракетниць, який привернув увагу пілота. Правда, потім віддирати механіка, мертвою хваткою впився у хвіст літака, довелося чи не половині аеродрому.

За час війни Аркадій Каманін здійснив понад 650 бойових вильотів

із загальним нальотом 283 години.

На початку 1945 року молодий пілот доставив в партизанський загін під чеським Брно харчування для рації і секретний пакет, зробивши півторагодинний політ за лінію фронту з невивченими маршруту в гірській місцевості зі складним рельєфом. За цей політ старшина Каманін був нагороджений орденом Червоного Прапора.

По волі долі так трапилося…

Перемогу в травні 45-го 16-річний старшина Аркадій Каманін зустрів з двома орденами Червоної Зірки і орденом Червоного Прапора на грудях.

Після війни він став відчайдушно наздоганяти однолітків, що далеко пішли від нього у шкільній програмі. І тут Аркадій не підкачав — в жовтні 1946 року старшина Аркадій Каманін був зарахований слухачем підготовчого курсу Військово-повітряної академії імені Жуковського.

Попереду його чекало блискуче майбутнє. Ні в кого не повернувся б язик сказати, що він робить кар’єру завдяки татові.

Хто знає, можливо, в середині 1960-х серед підлеглих командира першого радянського загону космонавтів генерала Миколи Каманіна був би і льотчик-ас Аркадій Каманін.

Але юному герою було відпущено дуже мало часу. Те, що не зуміла зробити війна, хвороба зробила. 13 квітня 1947 року Аркадій Каманін раптово помер від менінгіту.

Йому було всього 18 років…

Андрій Сідорчик