Велика Вітчизняна війна, Філіппов Євген
Зіна Портнова народилася в Ленінграді. Після сьомого класу влітку 1941 року вона приїхала на канікули до бабусі в білоруську село Зуя. Там її і застала війна. Білорусь зайняли фашисти.
З перших днів окупації хлопці і дівчата почали рішуче діяти, була створена таємна організація «юні месники». Хлопці вели боротьбу з фашистськими окупантами. Ними була підірвана водокачка, що затримав відправку на фронт десять фашистських ешелонів. Відволікаючи супротивника, «Месники» руйнували мости і шосе, підірвали місцеву електростанцію, завод спалили. Добуваючи відомості про дії німців, вони відразу ж передавали партизанам.
Зіні Портнової доручали все більш складні завдання. По одному з нихдевочке вдалося влаштуватися на роботу в німецьку їдальню. Попрацювавши там трохи, вона здійснила ефективну операцію – отруїла їжу для німецьких солдатів. Більше 100 фашистів постраждали від її обіду. Німці стали звинувачувати Зіну. Бажаючи довести свою непричетність, дівчинка спробувала отруєний суп і лише дивом залишилася жива.
В 1943 році з’явилися зрадники, які розкривали секретні відомості і видавали наших хлопців фашистам. Багато були арештовані і розстріляні. Тоді командування партизанського загону доручило Портнової встановити зв’язок з тими, хто залишився в живих. Фашисти схопили юну партизанку, коли та поверталася з завдання. Зіну страшно катували. Але відповіддю ворогові було лише її мовчання, презирство і ненависть. Допити не припинялися.
«Гестаповецподошел до вікна. А Зіна, метнувшись до столу, схопила пістолет. Очевидно вловивши шерех, офіцер рвучко обернувся, але зброю було вже в її руці. Вона натиснула курок. Пострілу чомусь не чула. Тільки побачила, як німець, схопившись руками за груди, звалився на підлогу, а другий, що сидів за боковим столом, підхопився зі стільця і квапливо відстібав кобуру револьвера. Вона направила пістолет і на нього. Знову, майже не цілячись, натиснула курок. Кинувшись до виходу, Зіна рвонула на себе двері, вибігла в сусідню кімнату і звідти на ганок. Там вона майже впритул вистрілив у вартового. Вибігши з будинку комендатури, Портнова вихором помчала вниз по стежці.
«Тільки б добігти до річки», – думала дівчинка. Але ззаду чувся шум погоні… “Чому вони не стріляють?” Зовсім поруч вже здавалася гладь води. А за річкою чорнів ліс. Вона почула звук автоматної стрілянини, і щось колюче пронизав ногу. Зіна впала на річковий пісок. У неї ще вистачило сил, злегка підвівшись, вистрілити… Останню кулю вона берегла для себе.
Коли німці підбігли зовсім близько, вона вирішила, що все скінчено, і наставила пістолет собі на груди і натиснула курок. Але пострілу не було: осічка. Фашист вибив пістолет з її слабнучих рук».
Зіна була відправлена до в’язниці. Більше місяця звірячому катували дівчинку німці, вони хотіли, що б вона зрадила своїх товаришів. Але давши клятву вірності Батьківщині, Зіна стримала її.
Вранці 13 січня 1944 року на розстріл вивели сиву і сліпу дівчину. Вона йшла, спотикаючись босими ногами по снігу.
Дівчинка витримав усі тортури. Вона по-справжньому любила нашу Батьківщину і загинула за неї, твердо вірячи в нашу перемогу.
Зінаїда Портнової було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Автор: Євгеній Філіппов
