Рядовий Трусів
Соромився солдатів свого прізвища. Не пощастило йому при народженні. Трусов його прізвище.
Час воєнний. Прізвище помітна.
Вже у військкоматі, коли закликали солдата в армію, — перший питання:
— Прізвище?
— Трусів.
— Як-як?
— Трусів.
— Д-да… — протягнули працівники військкомату.
Потрапив боєць в роту.
— Як прізвище?
— Рядовий Трусів.
— Як-як?
— Рядовий Трусів.
— Д-да… — протягнув командир.
Багато бід від прізвища прийняв солдатів. Кругом жарти та примовки:
— Мабуть, твій предок у героїв не був.
— В обоз при такій прізвища!
Привезуть польову пошту. Зберуться солдати в коло. Йде роздача прибулих листів. Називають прізвища:
— Козлів! Сизов! Смирнов!
Все нормально. Підходять солдати, беруть свої листи.
Выкрикнут:
— Трусів!
Сміються кругом солдати.
Не в’яжеться з воєнним часом якось прізвище. Горе солдату з цим прізвищем.
В складі своєї 149-ї окремої стрілецької бригади рядовий Трусів прибув під Сталінград. Переправили бійців через Волгу на правий берег. Вступила бригада в бій.
— Ну, Трусів, побачимо, який з тебе солдатів, — сказав командир відділення.
Не хочеться Трусову оскандалитися. Намагається. Йдуть солдати в атаку. Раптом зліва ворожий кулемет застрочив. Розвернувся Трусів. Дав чергу з автомата. Замовк ворожий кулемет.
— Молодець! — похвалив бійця командир відділення.
Пробігли солдати ще кілька кроків. Знову б’є кулемет.
Тепер уже справа. Повернувся Трусів. Підібрався до кулеметника. Кинув гранату. І цей фашист затих.
— Герой! — сказав командир відділення.
Солдати залягли. Ведуть перестрілку з фашистами. Скінчився бій. Підрахували солдати убитих ворогів. Двадцять чоловік опинився біля того місця, звідки вів вогонь рядовий Трусів.
— О-О! — вирвалося у командира відділення. — Ну, брат, злий твоє прізвище. Зла!
Посміхнувся Трусів.
За сміливість та рішучість у бою рядовий Трусів був нагороджений медаллю.
Висить на грудях героя медаль «За відвагу». Хто не зустріне — очі на нагороду скосить.
Перший до солдата тепер питання:
— За що нагороджений, герой?
Ніхто не перепитає тепер прізвище. Не кахикне тепер ніхто. З єхидством слівце не кине.
Ясно відтепер бійцеві: не в прізвищі честь солдатська — справи людини фарбують.
