Взимку, Спортивний калейдоскоп, Зірки спорту
Альона Леонова, народилася в 1990 р. в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Сьогодні вона одна з найкращих фігуристок світу. Альона, чемпіон світу серед юніорів, віце-чемпіон Росії, вона вважає, що її найважливіші змагання ще попереду.
Филиппок:Я зустрівся з Оленою під час тренування на спортивній базі збірної Росії в Новогорську. З нею дуже легко і просто спілкуватися. Спортсменка спеціально для нашого журналу дала інтерв’ю і розповіла про себе.
— Олена, як почалася твоя кар’єра у фігурному катанні?
— Фігурним катанням, я почала займатися на ковзанці «Кристал» в Ленінграді, коли мені не було й 4-х років. Моя мама на вулиці побачила оголошення про набір дітей у групу фігурного катання. І батьки, порадившись, привели мене на ковзанку. Я була однією з найкращих на ковзанці «Кристал». Коли мені виповнилося 10 років, я перейшла до спорткомплексу «Ювілейний». Почалися напружені тренування. Протягом довгого часу мене не брали на змагання, тому що я раніше тренувалася на маленькому ковзанці, ковзання було не дуже гарним, і стрибки у мене були недокрученными.
— Переживала з цього приводу?
— Дуже. П’ять років я не відбиралася на престижні юнацькі змагання «Кришталевий коник» і не входила в десятку кращих фігуристок «Ювілейного». Лише в 14 років мені пощастило поїхати на свій перший етап Кубка Росії. Завдяки наполегливим тренуванням та величезному бажанню стати першокласною фігуристкою, результати ставали все краще, і я стала перемагати. Головне не опускати руки, вірити в себе і все обов’язково вийде!
— Зараз у тебе новий тренер, розкажи про нього?
— Мене тренує прославлений російський тренер Микола Морозов, в його послужному списку яскраві постановки, і гучні перемоги. Неабиякою мірою цьому сприяє універсальність тренера і хореографа, який працює у всіх видах фігурного катання, а також його приголомшлива працездатність.З ним легко і комфортно спілкуватися.
— Коли ти була юною фігуристкою, кому намагалася наслідувати, хто з фігуристів тобі найбільше подобався?
— Не пам’ятаю, щоб у дитинстві я наслідувала комусь. Я вважаю, що у кожного фігуриста повинен бути свій стиль. Але мені подобається, коли мене порівнюють з Іриною Слуцької. Адже вона — велика спортсменка. Ми іноді спілкуємося і вона підказує мені як краще зробити якийсь елемент.
— Як вибирається музичний супровід для програми?
— Музику для мене завжди вибирають хореографи-постановники, намагаючись, щоб я максимально могла під неї показати свою майстерність. Дуже хочеться кататися під гарну пісню, адже тоді легко донести зміст програми до глядачів.
— Який твій улюблений стрибок?
— У мене немає улюблених і нелюбимих стрибків. Я взагалі дуже люблю виконувати стрибки. Коли все виходить – то всі стрибки улюблені не залежно від складності.
— Про що думаєш під час виступу?
— Перед кожним виходом на старт я намагаюся думати про щось приємне, світле. А під час катання я зосереджена і думаю лише про програму, щоб всі елементи виконати правильно.
-Ти займаєшся ще якими-небудь спортом?
— На заняття іншими видами спорту у мене не вистачає часу. Але я дуже люблю бігати. Мене привчили робити півгодинну пробіжку після тренування, і з тих пір я жодного дня не можу прожити, не пробігши свій ліміт.
— Який момент ти назвала б найвищою точкою кар’єри і якоїсь нижчої?
— Вища — звичайно, чемпіонат світу серед юніорів, де я виграла золоту медаль. А щодо нижчої…. Сподіваюся, що такого моменту в моїй спортивній кар’єрі не буде.
— Кого вважаєш найбільш небезпечними суперницями?
— Це японки і американки. У останніх мені вже вдавалося вигравати, так що назад відступати не можна. У них, безумовно, є що перейняти. Насамперед, це дуже гарне, м’яке ковзання, ну і звичайно, техніка виконання стрибків. Я завжди намагаюся брати приклад з кращих фігуристок. У кого-то запозичую техніку, у кого-то артистизм і виразність. Але точно скажу: я ніколи нікого не боюсь, не зациклююся на чужому катанні.
— Раніше ти казала, що вдома складно виступати, тому що від тебе чекають певного результату і це негативно впливає на виступ. Тепер щось змінилося?
— Я зрозуміла, що виступати будинку дійсно легше, рідні стіни допомагають! Напевно, це приходить з часом. Зараз під час виступу я відчуваю тишу залу – це наші глядачі хвилюються за мене і бажають що б у мене все вийшло, це надає додаткові сили. Зараз я люблю виступати в Росії.
— Якби ти не стала фігуристкою, чого б присвятила своє життя?
— Ніколи не думала про це. Але думаю, що в будь-якому випадку займалася спортом. Наприклад, легкою атлетикою.
— Що любиш робити у вільний час?
— Вільного часу у мене майже немає, але я дуже люблю танцювати і читати.
— У тебе є улюблена іграшка?
— Так, це мій талісман – хрюшка на ковзанах, я на всі змагання беру його з собою.
— А що ще ти любиш або, навпаки, не любиш?
— Люблю моїх вболівальників, які переживають за мене, це дуже допомагає. Терпіти не можу – брехня.
— Які три речі ти взяла б з собою на безлюдний острів?
— Надувний човен, намет і ноутбук.
— Чим би ти хотіла зайнятися, коли підеш зі спорту?
— Багато спортсменів після закінчення спортивної кар’єри працюють тренерами, беруть участь у шоу. Мені хотілося б спробувати себе в спортивній журналістиці.
— У тебе є мрія?
— Так, я мрію стати Олімпійською чемпіонкою.
