Історія про те, як домашні коти поширилися Європою, була не такою, як багато хто уявляв. Десятиліттями археологи вважали, що перші фермери привезли котів з Близького Сходу тисячі років тому. Однак нове генетичне дослідження виявило дивовижну правду: домашні коти прибули до Європи лише близько 2000 років тому, багато в чому завдяки римській армії.
Суперечливе походження одомашнення котів
Історія стосунків між котами та людьми менш однозначна, ніж у собак. Хоча собак одомашнили ще 20 000 років тому, часові рамки одомашнення кішок є більш розпливчастими. Докази свідчать про те, що перші контакти почалися в Леванті (сучасний Близький Схід) приблизно 9500 років тому, що збіглося з розвитком сільського господарства. Фермери вітали диких кішок, тому що вони контролювали гризунів, яких приваблювало запаси зерна, — взаємовигідна домовленість, яка зрештою призвела до одомашнення. Ранні останки котів на Кіпрі датуються 7500 роком до нашої ери, що свідчить про те, що вони вже були інтегровані в повсякденне життя.
Одержимість котами Стародавнього Єгипту
Стародавній Єгипет ще більше закріпив місце котів у людській культурі приблизно 3500 років тому. На відміну від попередніх, менш документованих періодів, єгипетське суспільство обожнювало кішок, зображуючи їх у мистецтві та ховаючи з почестями. Бастет, богиня захисту та родючості, була центральною фігурою в їхній релігії.
Генетична головоломка
Попередні дослідження вказували на ранню міграцію з Туреччини та Єгипту, але аналіз ДНК виявився ненадійним. Відрізнити кістки домашніх кішок від диких екземплярів було важко, створюючи прогалини в історичних записах. Однак нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі Science, проаналізувало геноми 70 стародавніх кішок і 17 сучасних диких особин за період в 11 000 років.
Римський зв’язок
Результати були очевидними: сучасні коти не досягли Європи приблизно 2000 років тому. Це виключає неолітичних фермерів як головних носіїв. Натомість генетичні дані вказують на те, що римські солдати є ключовими гравцями в експансії котів. Як і раніше фермери, солдати використовували котів для боротьби з гризунами, поширюючи їх по військових маршрутах. До 1 століття нашої ери коти досягли навіть римської Британії.
Гібриди диких кішок і острівні популяції
Дослідження також показало, що ранні європейські коти не були чисто домашніми. Вони часто були гібридами між домашніми котами та європейськими дикими котами. Крім того, дикі кішки Сардинії генетично ближчі до диких котів Північної Африки, ніж до домашніх порід, що свідчить про те, що люди навмисно завезли диких котів на середземноморські острови, де їх спочатку не було.
Проект FELIX і майбутні дослідження
Це дослідження є частиною проекту FELIX, більшої ініціативи, що фінансується ЄС, щоб проаналізувати 800 зразків стародавніх котів, щоб краще зрозуміти стосунки між котами та людьми. Біолог-еволюціоніст Джонатан Лосос зазначає, що «кішки не бажають розкривати свої таємниці», підкреслюючи складність розгадки їхньої історії. Щоб заповнити прогалини, що залишилися, потрібен подальший аналіз стародавньої ДНК.
На завершення слід сказати, що римська армія ненавмисно зіграла важливу роль у поширенні домашніх кішок по всій Європі, спростовуючи попередні припущення про їх прибуття. Це відкриття підкреслює, як людська діяльність, навіть війна, може змінити розподіл видів протягом тисячоліть.
