Історія речей
Спочатку люди придумали ніж. До цього вони не знали, що можна, виявляється, що не ламати, а розрізати. Але як тільки древній людина навчилася обробляти камені і випадково порізав собі палець, він відразу це зрозумів. Жити відразу стало і легше, і, як не дивно, важче, адже кам’яні ножі дуже важкі. Покращало лише після того, як люди почали виготовляти ножі з обпаленого дерева і кісток. А майже п’ять тисяч років тому наші предки навчилися виробляти і обробляти метал. Пізніше почали робити ножі з бронзи, а потім і з міді. Ще пізніше з’явилися ножі з срібла.
Столовими ножами вперше почали користуватися 600 років тому в королівських будинках. Одного разу імператор Наполеон під час обіду порізався. Він тут же наказав кінці столових ножів закруглити. З тих пір саме так вони і виглядають.
А найстарішою ложці, яку вчені знайшли глибоко в землі, виповнилося більше п’яти тисяч років. Зроблена вона була з обпаленої глини.
Пізніше люди стали виготовляти ложки з дерева і каменю. З століттями ложки вдосконалювалися, набували форму все більш схожу на сучасну, і проводилися вже з кісток, срібла, мельхіору, алюмінію, стали, і навіть із золота.
Є такий вираз «сервіз на 12 персон». А чому ж саме на 12? Як не дивно, вся справа в ложках. У середні століття в християнських країнах почали випускати ложки, на кожній з яких містилося зображення апостола. Оскільки апостолів було 12, то стільки ж набір входило і ложок.
А найбільша в світі ложка знаходиться в нашій країні, в місті Костромі, її довжина п’ять 5 метрів 50 сантиметрів. Зробив це диво майстер Олексій Ласкавий розуміє, такого велетня і богатиря, щоб користуватися ложкою, не існує. Але Ласкавий просто хотів розвеселити і порадувати людей.
До появи тарілок люди виготовляли з глини і дерева миски. З однієї такої миски їли, як правило, усієї сім’єю.
В кінці VII століття в королівських палацах Іспанії та Німеччини в столах видовбували спеціальні поглиблення, в які накладали їжу, а в інших знатних родинах замість тарілок використовували шматки хліба.
У ХIV столітті китайці стали завозити в Європу порцелянові тарілки, які коштували дуже дорого. Тому ними рідко користувалися, а виставляли на видне місце, щоб похвалитися своїм багатством.
Самі європейці навчилися виробляти фарфор лише на початку ХVIII століття. Тарілки одразу подешевшали і їх почали використовувати за призначенням. Слідом за ними почали входити в моду і глиняні тарілки.
Тоді ж вони почали з’явилися і в нашій країні. Але тарілки були такою рідкістю, що царі навіть нагороджували ними своїх підданих як орденами.
У давнину в Африці замість каструль використовували звичайні ями, вистелені зсередини шкурами тварин. Ці «каструлі» заливали водою і кидали в них розжарені камені. Коли вода закипала, в яму клали продукти. Поки їжа готувалася, остиглі камені все також заміняли на розпечені.
У Росії перші каструлі з’явилися лише в кінці XVII століття. Робилися вони з чавуну. Тоді ж стали робити і чавунні сковорідки.
Ближче до XIX століття в нашій країні було налагоджено виробництво металевих каструль. У 1809 році в Європі навчилися робити емальовані каструлі, якими користуються дуже багато і зараз.
З тих пір, як англієць Гемфрі Деві в 1807 році винайшов алюміній, з нього почали виготовляти посуд. Але алюміній особливою міцністю не відрізняється. А посуд зі сталі, стикаючись з водою, дуже швидко іржавіла. І лише в 1913 році інший англієць, Гаррі Бреарлі, придумав нержавіючу сталь. Саме з неї металеву посуд тепер, в основному, і роблять.
Ілля Бутман
