Розповіді від Іллі Бутмана

1025

Розповіді дитячих письменників, Ілля Бутман

Жаднюги

Міша і Коля сиділи за однією партою. Ніна Євгенівна стояла біля дошки і пояснювала щось зовсім нецікаве.

– Ти знаєш, – сказав Мишко, – а я дуже жадібний.

– А я ще жадібніше, – зізнався Микола.

– Неправда, – заперечив Мишко, – про що б мене попросили, я нікому нічого не дам.

– Та я не дам, – зізнався Коля, – ще й чуже приховуючи.

Хлопці так захопилися, що навіть не помітили, як поряд зупинилася Ніна Євгенівна.

– Подумаєш, – продовжував Мишко, – а я взагалі все підряд для себе хапаю, побачу на вулиці якусь дощечку – відразу додому тягну.

– Це що, – махнув рукою Коля, – дощечка – справа корисна. А я навіть будь-гнутий гвоздик хапаю.

– Ой, здивував, гнутий гвоздик випрямити можна. А я помічу якусь рваненькую папірець – одразу в кишеню.

– Ну і що, папірець в утиль здати можна. А я кожну порошинку побачу, що у мене очі спалахують, і я з криком на неї набрасываюсь.

– Ну ось що, – перервала хлопців Ніна Євгенівна, – рідко вдається доставити людям таку радість. Беріть в руки швабри і підмітайте школу, а за це я дозволю вам роздати все сміття по своїх кишенях.

Боягуз

Жили-були два друга – Рома і Митя. Рома був боягузом, а Митя – хлопчиком дуже хоробрим.

Якось друзі почули крик потопаючої в річці жінки. Боягузливий Рома так злякався за жінку, що кинувся її рятувати. А хоробрий Мітя, який ні
за себе, ні за інших не боявся, пішов додому.

Повертаючись зі школи, Рома завжди лякався, що втомилася після роботи мамі доведеться робити прибирання. Тому він сам мив посуд і підмітав у кімнаті підлога. А Митя, який не знав страху, ніколи не допомагав мамі.

– І чого ти завжди трусишь! – обурювався Митя, – бери приклад з мене. Ось я бачив сьогодні, як хлопчаки кривдила дівчинку, але мені ні крапельки не було страшно.

Сила волі

Гуляти Ромі було неохота, але хлопці його покликали, і хлопчик вийшов на двір. Грати у футбол у Роми не було ніякого бажання, але, щоб не образити друзів, він приєднався до них.

Є цукерки Ромі зовсім не хотілося, але його пригостили, а відмовлятися було незручно.

А коли всі хлопці пішли робити уроки, то Рома нарешті проявив силу волі і залишився гуляти у дворі.

Скринька

Йдучи на роботу, мама сказала Ірі:

– Доню, бачиш цю скриньку? Так от, ні за що її не відкриєш. Ні за золото, ні срібло, ні за «Орбіт» без цукру. Які страви тобі не пропонували, які б багатства ні обіцяли, все одно не відкривай.

Як тільки мама пішла, дівчинка тут же кинулася до скриньці. Вона підняла кришку, але нічого цікавого там не виявила. Тільки на самому дні лежала записка: «Ірочко, не забудь винести відро і сходити за хлібом».

Moneyveo [CPS] UA