SpaceX знову досягла успіху.
Другий поспіль успішний випробувальний політ мегаракети Starship відбувся в четвер, довівши, що компанія переходить від хаотичних експериментів до чогось, що нагадує надійність. Але поки що не варто відкривати шампанське. Одна частина місії злетіла у повітря — буквально.
Розглянемо докладно, що сталося під час цього ключового випробування, чому відмова прискорювача має менше значення, ніж може здатися, і що це означає для місячних планет NASA.
Запуск та аварія
Starship злетіла трохи після 18:50 за східним часом з космодрому Starbase у Бок-Чіка, штат Техас. Вона стартувала на вершині прискорювача Super Heavy V3.
Дві з половиною хвилини все йшло за планом. Прискорювач відокремився від верхнього етапу, як і замислювалося. Потім він розвернувся до Мексиканської затоки для зворотного шляху.
Ціль? Точкова посадка.
Реальність? Вогняна куля.
Система посадки прискорювача дала збій. Він врізався у воду і вразив вибух. То чому ж місію називають успішною?
Верхня щабель, тобто сама ракета Starship, вийшла орбіту. Це і є найскладніша частина.
Хоча прискорювач не зміг приземлитися, корисне навантаження виконало свої основні завдання. Ця відмінність критично важлива для розуміння шляху Starship до робочого статусу. Прискорювач призначений для повторного використання, але зараз пріоритет — доставити корабель у космос.
Супутники, камери та тести двигунів
У космосі Starship була одна. Вона несла 20 супутників Starlink V3.
Це не просто випадковий вантаж. Це ті самі апарати, які SpaceX планує використовувати для своєї масштабної орбітальної інтернет-мережі. В рамках цього випробування вони виконували подвійну функцію:
- Частина супутників була оснащена камерами.
- Ці камери надавали інженерам на Землю зйомку теплозахисного щита під час польоту.
Навіщо перевіряти теплозахисний щит? Тому що виживання при поверненні до атмосфери — головна складність для Starship.
Виконавши своє завдання, супутники спробували встановити лазерний зв’язок із існуючою мережею. Після цього їх покинули і вони згоріли в атмосфері Землі. Вони були лише полігонними конячками, а не постійними жителями орбіти.
Поліпшення двигунів та приводнення
Цей політ тривав годину та п’ять хвилин. Його було перенесено з попереднього тижня, але після старту ракета виконала повний польотний маршрут.
Starship продемонструвала явні покращення порівняно з випробувальним польотом у травні. Проблеми з двигунами Raptor, що виникли під час тієї місії (коли один із двигунів відключився достроково), було вирішено. Під час цього польоту космічний корабель успішно повторно запустив один із шести своїх двигунів для короткого включення в космосі.
Залишившись на самоті, Starship завершила свій шлях, приводнившись в Індійському океані на північ від Австралії.
Вона трохи спалахнула під час занурення у воду.
Але ж вижила.
Чому це важливо для програми Artemis
SpaceX хоче замінити Falcon 9 на Starship як свою основну робочу конячку. З вантажопідйомністю 100 тонн на орбіту Starship може виводити на орбіту набагато більше супутників Starlink за один запуск, ніж стара ракета.
Але ставки тут вищі, ніж просто широкосмуговий інтернет.
NASA уважно стежить за процесом. Космічне агентство сподівається використовувати місячну версію Starship для місячних місій у рамках програми Artemis. Якщо SpaceX вкладеться у строки, люди можуть уперше за більш ніж 50 років ступити на Місяць вже 2028 року.
Є й конкуренти цієї ролі. У дозорі за контролем від березня наголошувалося, що SpaceX відстає. NASA також фінансує Blue Origin для розробки власного місячного модуля як резерв.
Це випробування свідчить про те, що SpaceX скорочує відставання. Так, прискорювач розбився. Але корабель полетів. Супутники були запущені. Двигун було повторно запущено.
Одна частина головоломки, як і раніше, відсутня. Прискорювач має приземлятися. До того часу майбутнє місячних місій залишається трохи поза досяжністю, ширяючи прямо над Мексиканською затокою.
