НАСА опублікувало вражаюче нове зображення, отримане космічним телескопом «Хаббл», на якому відбито небесну освіту, що здобула прізвисько «Космічний морський лимон» (або «Космічний морський слизень»). Ця ефірна структура, розташована приблизно за 5 000 світлових років від Землі, прихована всередині щільного зоряного «розплідника».
Спостереження довжиною в десятиліття
Це не перша зустріч “Хаббла” з цим феноменом. Вперше телескоп відобразив цей газовий регіон у складі туманності Тріада (розташованої в сузір’ї Стрільця) ще 1997 року.
Щоб відзначити 36-ті роковини запуску «Хаббла», що відбувся 24 квітня 1990 року, астрономи вирішили повернутися до цього об’єкту. Порівнюючи нову фотографію з оригіналом 1997 року, вчені роблять рідкісний для астрономії подвиг: спостерігають за космічної еволюцією в реальному часі.
Ознаки зростання та змін
Хоча туманність Тріада, як і раніше, залишається такою ж хмарною, як і раніше, побічне порівняння виявило значні зміни в «анатомії» «Морського лимона»:
- «Ріг»: Струмінь плазми, що вивергається протозіркою (зіркою, що знаходиться в процесі формування), стала помітно довшою з часу останнього спостереження.
- «Тіло»: Яскрава оранжево-червона смуга світла вздовж краю освіти розширилася праворуч.
Чому ці зміни важливі
У масштабах величезного Всесвіту фіксація фізичних змін у туманності дає астрофізикам критично важливі дані. Ці ледь вловимі зрушення непросто естетичні; вони служать візуальним доказом бурхливих та енергійних процесів, що стоять за зіркоутворенням.
Відстежуючи розширення плазмових струменів і рух газу, дослідники можуть краще зрозуміти, як протозірки взаємодіють із навколишнім середовищем і як ці «зіркові колиски» зрештою породжують стабільні сонячні системи.
Еволюція «Космічного морського лимона» дозволяє рідко побачити динамічну, мінливу природу областей зореутворення, доводячи, що найдальші куточки нашої галактики перебувають у постійному русі.
Висновок
Повертаючись до об’єкта, сфотографованого майже три десятиліття тому, «Хаббл» надає астрономам можливість провести життєво важливе лонгітюдне дослідження народження зірок. Ці спостереження допомагають скоротити розрив між теоретичними моделями і реальною картиною космосу, що змінюється.
