Незважаючи на швидке зменшення площі арктичного морського льоду, білі ведмеді на архіпелазі Шпіцберген демонструють дивовижну здатність підтримувати свою фізичну форму, кидаючи виклик попереднім очікуванням щодо вразливості виду до зміни клімату. Нове дослідження, яке охоплювало 24 роки, показує, що загальний стан здоров’я цих ведмедів не погіршується, навіть якщо середовище їхнього крижаного середовища скорочується із загрозливою швидкістю.
Дослідження: моніторинг мінливої Арктики
Дослідники з Норвезького полярного інституту відстежували понад 770 білих ведмедів навколо Шпіцбергена, провівши понад 1000 вимірювань маси їхнього тіла між 2000 і 2019 роками. У регіоні різко скоротилася тривалість льодовикового періоду – більше ніж на два місяці менше, ніж два десятиліття тому. Ця швидка зміна в арктичному середовищі є критичним показником впливу глобального потепління на екосистеми високих широт.
Незважаючи на втрату середовища існування, індекс кондиції тіла (BCI) ведмедів залишається стабільним, навіть відновлюючись після зниження, яке спостерігалося в 1990-х роках. Результати, опубліковані в Scientific Reports, спочатку здивували дослідницьку групу, яка очікувала побачити чітку кореляцію між втратою льоду та погіршенням здоров’я ведмедів.
Чому це важливо: за межами Шпіцбергена
Стійкість свальбардських білих ведмедів підкреслює складність прогнозування реакції видів на зміну клімату. Хоча ширша популяція Арктики стикається зі значними загрозами, ця місцева адаптація свідчить про те, що деякі групи можуть бути більш стійкими, ніж вважалося раніше. Це спостереження не спростовує загальну загрозу для білих ведмедів, але викликає питання про механізми, які дозволяють деяким популяціям справлятися.
Дослідники вважають, що зміни в раціоні можуть зіграти певну роль: через меншу кількість морського льоду тюлені концентруються на решті ділянок, що полегшує полювання на них. Ведмеді також можуть все більше покладатися на альтернативні джерела їжі, такі як трупи моржів або оленів.
Загальна картина: чого ми досі не знаємо
Лорі Куакенбуш, дослідник Департаменту риби та дичини Аляски, зазначає, що виживання білих ведмедів залежить від складної взаємодії середовища існування, наявності здобичі та здатності ведмедів накопичувати енергію. Подібна стійкість спостерігалася і в інших субпопуляціях, наприклад, у Чукотському морі.
Однак унікальні умови Шпіцбергена не гарантують подібних результатів в інших місцях. Довгострокова перспектива залишається невизначеною: подальша втрата морського льоду в кінцевому підсумку підштовхне цих ведмедів до крайньої межі, але наразі вони не виправдовують очікувань. Дослідження підкреслює необхідність постійного моніторингу, щоб зрозуміти весь потенціал білих ведмедів як виду в світі, що швидко змінюється.
Результати показують, що білі ведмеді більш адаптивні, ніж вважалося раніше, але стійкість не є гарантією від довгострокового занепаду. Майбутнє цих тварин все ще залежить від пом’якшення кліматичних змін і збереження середовища існування, що залишилося.
